Головні видавці регіональної преси Німеччини інвестують у Берлін. Створені у столиці матеріали в однаковій формі потрапляють до десятків видань. Чи йдеться тут лише про скорочення видатків?

Сильна місцева преса – одна із особливостей німецького медіаринку. Західні регіони країни охоплені розгалуженою мережею газетних найменувань. Найбільші гравці цієї сфери – медіагрупи Funke, Rheinische Post i DuMont. Найактивніше працюють корпорації землі з найбільшою кількістю населення – це Північний Рейн-Вестфалія. Тільки в цьому регіоні виходить майже 20 місцевих газет, що перебувають у власності згаданих компаній.

Останніми роками кожна з них відкрила окрему редакцію у Берліні. Схема роботи берлінського ньюзруму аналогічна для кожної групи. Колективи, у яких працює з дюжина людей, із офісами у центрі німецької столиці,  описують найважливіші події національної та міжнародної політики. Тексти, написані в Берліні, узгоджуються за певною схемою і потрапляють до регіональних редакцій, якими володіє одна компанія. У кожному з видань матеріали, надіслані з Берліна, потрапляють на ті самі сторінки. Читачі газет, які випускає група Funke, потім читають такі самі тексти про канцлера Меркель та президента Трампа, незалежно від того, чи вони тримають в руках Westdeutsche Allgemeine Zeitung, що виходить у Рейнській області, чи Westfallenpost або Thüringer Allgemeine, що адресовані жителям Тюрінгії.

Економія та якість

На перший погляд, головною перевагою цього є можливість заощадити. Раніше кожна місцева редакція окремо описувала та коментувала національну і міжнародну політику. Для корпорації, що володіла багатьма ЗМІ, це означало потребу наймати журналістів у кожній газеті, що відповідала за ці теми. Зараз до 12 щоденних газет, які видає корпорація Funke, і до 40 видань корпорацій DuMont та Madsack (ці дві компанії створили спільну редакцію у Берліні) отримують матеріали, створені однією групою журналістів, що базується у столиці Німеччини.

Проте насправді користь більша. Зросла якість матеріалів. Головний редактор групи видань Funke Томас Клосс (Thomas Kloß) під час зустрічі зі стипендіатами EJF визнав, що раніше внутрішню політику місцеві ЗМІ описували передусім на основі повідомлень новинних агенцій. Власна редакція у Берліні – це запорука того, що аудиторія прочитає ексклюзивні звіти з Бундестагу та огляди найважливіших зустрічей, створені компетентними фахівцями, які перебувають у центрі німецької політики.

Також берлінським редакторам легше достукатися до коментаторів, які займають найважливіші посади в державі. Інтерв’ю однієї із медіагруп, що контролює ринок місцевих газет у Німеччині, гарантує аудиторію в мільйони читачів. Із взятими разом результатами продажів регіональних газет не можуть конкурувати і загальнонаціональні видання навіть із найбільшими накладами – такі як Frankfurter Allgemaine Zeitung чи Süddeutsche Zeitung. Ще одним аргументом на користь редакцій у столиці є те, що журналісти, які працюють у регіональних редакціях, можуть зосередитися на висвітленні місцевих тем.

Менше голосів з регіонів

Серед мінусів варто згадати уніфікацію повідомлень та подачу інформації, що передається. Раніше регіональні редакції інформували про національні події з точки зору регіональної специфіки, дуже різноманітної у федеральній Німеччині. Дебати в Бундестазі по-різному інтерпретували журналісти, наприклад, із Рурського басейну та зі Східної Німеччини.  Різноманітність програла з точки зору оптимізації та професіоналізму в контексті медійних корпорацій.

Це явище, цікаве передусім для медіа-експертів, має і ширший контекст. Хоча Німеччина пишається децентралізацією багатьох суспільно-політичних сфер та регіональним різноманіттям, значення Берліна, без сумніву, зростає. Життя у столиці захоплює і приваблює не лише журналістів

Фото: Wolfgang Staudt / Flickr, ліцензія CC BY-NC 2.0

Переклад з польської мови статті “Dlaczego niemieckie gazety regionalne otwierają redakcje w Berlinie?

About the Author

Лукаш Ґраєвскі – польський журналіст, який спеціалізується на міжнародній політиці. Один із засновників та багаторічний головний редактор порталу Eastbook.eu. У 2018 році – стипендіат Europäischen Journalisten-Fellowships (EJF) у Вільному університеті Берліна. Перебуваючи в Німеччині, досліджує бізнес-моделі нових медійних ініціатив та використання штучного інтелекту в редакційній роботі.

Джерело: EJO