Професія — РЕДАКТОР

Просмотры: 2220

16 июля 2010

Урок грамоти. Де навчають редакторів?

Охочі виправляти чужі помилки особливих проблем із вибором місця навчання не мають: тільки у столиці редакторів навчають п’ять університетів — Національний технічний університет України «КПІ», Київський національний університет ім. Т.Шевченка, Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» та Київський національний університет культури і мистецтва.

У регіонах підготовкою фахівців видавничої справи та редагування теж опікується чимало навчальних закладів — від Української академії друкарства у Львові до Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля в Луганську. Таке розмаїття вражає, адже до кінця 90-х років редакторів готували тільки два виші у Львові та Києві.

— Популярність фаху рік у рік зростає, — стверджує завідувач кафедри видавничої справи та редагування Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ «КПІ», кандидат філологічних наук, доцент Ольга Тріщук.

— Тільки в нас у 2008-му на перший курс зарахували 60 студентів: по 30 осіб на бюджетну і контрактну форми навчання. При цьому на кожне місце претендувало в середньому 5 абітурієнтів. Трохи менше як 40 чоловік опановують фах заочно, ще восьмеро здобувають другу вищу освіту. Таку увагу з боку абітурієнтів можна пояснити «практичністю» нашої спеціальності: до кризи всі наші випускники були працевлаштовані. Видавництва надсилали нам запити на фахівців, які ми не могли задовольнити — на п’ятому курсі всі студенти вже працювали.

В Інституті журналістики КНУ ім. Т.Шевченка цьогорічний набір становив 48 осіб із запланованих 60 — деякі абітурієнти в останній момент обрали для навчання інший заклад або спеціальність.

Традиційно сильними і популярними серед роботодавців вважаються три школи редагування — Української академії друкарства, Інституту журналістики КНУ ім. Т.Шевченка та Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ «КПІ». Наразі зусилля цих вишів спрямовані на запровадження магістратури зі спеціальності.

ЧОГО І ЯК ВЧАТЬ?
Дисципліни, які вивчатимуть майбутні редактори, мають стосунок і до філології, і до літературознавства, і до комп’ютерної техніки. На перших курсах студенти вивчають українську та іноземну мови, історію видавничої справи, стилістику і загальне редагування.

Далі до програми вводять більш спеціалізовані курси — редакторський аналіз та підготовку видань, настільні редакційно-видавничі системи, галузеве редагування, текстознавство, теорію перекладу, соціальні комунікації тощо. До речі, російську мову припинили викладати кілька років тому. Це обурює багатьох викладачів і практично всіх студентів, адже більшість роботодавців продовжує вимагати від фахівців досконалого знання обох мов.

Практику — коректорську, редакторську та переддипломну — студенти проходять переважно у видавництвах та в редакціях ЗМІ. Доброю традицією стає випуск студентами різноманітних збірок та міні-підручників, у процесі якого перевіряються набуті теоретичні знання. Хоча й не всі виші виділяють кошти на друкування таких видань, та навіть неопубліковані, вони надалі стають у пригоді під час працевлаштування.

На жаль, поки що в Україні неможливо отримати диплом магістра видавничої справи та редагування — виші, що готують не лише редакторів, а й журналістів, пропонують після четвертого курсу навчання в магістратурі за напрямом «Журналістика та інформація». Втім, обіцяють в НТУУ «КПІ», бакалаври 2011 року випуску вже матимуть змогу навчатися в магістратурі.

ЯКІ ЯКОСТІ ПОТРІБНІ АБІТУРІЄНТАМ?
Старшокласники, котрі вирішили здобути спеціальність «Видавнича справа і редагування», повинні знати на відмінно українську мову та літературу й історію України — ці дисципліни, разом із обраною іноземною мовою, потрібні для вступу до вишу.

А про те, що знадобиться для навчання за обраним фахом, розповіла викладач із 30-річним досвідом, кандидат філологічних наук, доцент Видавничо-поліграфічного інституту Вікторія Стехіна:

— Перше, на що варто звернути увагу, — відчуття мови на інстинктивному рівні, не за підручниками. Водночас це відчуття має поєднуватися з розвиненим логічним мисленням, адже редакторові мало зрозуміти помилку або ваду тексту, потрібно ще й пояснити авторові свої виправлення і логічно їх аргументувати.

Дуже добре, якщо редактор і сам схильний до літературної або журналістської творчості — йому легше буде порозумітися з автором. І, звичайно ж, редактор повинен багато читати, по-справжньому цікавитися літературою.

Неприпустиме для нашої професії шаблонне мислення — не раз зустрічала редакторів-буквоїдів, які на жоден крок не відступають від норм і гостів. Але ж мова та література не стоять на місці, і те, що було неприйнятним у книжках двадцять років тому, сьогодні сприймається як належне. Тому і спеціальність повинна постійно змінюватися, додавати нові дисципліни. В нас уже з’явився курс «Редагування сайтів», не завадили б і такі напрями як редагування телевізійних і радіопрограм та курс редакторської етики. Завдяки таким змінам наші випускники є універсальними спеціалістами.

ДЕ ВИПУСКНИКИ ПРАЦЮЮТЬ І СКІЛЬКИ ЗАРОБЛЯЮТЬ?
— Студенти кафедр видавничої справи та редагування не обмежуються посадою редактора у видавництві чи у періодичному виданні. Ще під час проходження практики багато хто обирає для себе роботу на телебаченні, радіо, в друкованих ЗМІ, виконуючи функції коректора, журналіста, випускового, а потім і головного редактора. Як жартують старшокурсники — не кожен журналіст може бути редактором, але кожен редактор — хороший журналіст.

Чимало випускників йде до рекламного бізнесу — там на них чекають посади копірайтерів та PR-менеджерів. Інтернет-видання та редакції сайтів започаткували нову посаду «контент-редактора». Дехто реалізує себе у перекладацькій діяльності, поєднуючи переклад із одночасним літературним редагуванням.

Різноманіття посад зумовлює й розбіжності в зарплатні: якщо молодий редактор видавництва може розраховувати на 1,5—2,5 тисячі гривень, то його одногрупник-копірайтер може «зі старту» отримати понад 3000 грн. Заробітки редакторів-фрілансерів взагалі майже неможливо підрахувати: вартість рерайтингу (переписування інтернет-текстів) починається від 0,5 у.о. за тисячу знаків, а кількість опрацьованих текстів обмежується тільки вправністю та працелюбством. Не можуть не втішати абітурієнтів та студентів можливості для кар’єрного зростання — від коректора випускник може пройти шлях до головного редактора, директора видавництва або навіть глави медіа-холдингу.

Анна Савченко, випускниця ВМУРЛ «Україна» 2007 року, фахівець редакційно-видавничого відділу Київського палацу дітей та юнацтва:

— До вступу, як і багатьох, мене спонукала мама. Я не дуже добре уявляла собі майбутню професію, проте ще на першому курсі зрозуміла: вона мені подобається! Тепер зовсім не шкодую, що послухалася мами, адже в мене на руках одразу три спеціальності — видавнича справа, редагування та журналістика. Всі мої одногрупники (а нас було 40 чоловік) працюють за спеціальністю, я теж своєю роботою задоволена. Хоча, якщо буде нагода, перейду до періодичного видання, бажано журналу. На жаль, добре знаю тільки українську мову, тож вибір дещо обмежений.

Олександра Горчинська та Анна Шматок, студентки першого курсу Інституту журналістики КНУ ім. Т.Шевченка.
О.: Ми з Анею три роки навчалися в інформаційно-творчому агентстві «Юн-прес» КПДЮ — вивчали основи журналістики та редакторської майстерності, працювали в газеті. Тоді й вирішили вивчитися «на редакторів». Ми відвідували підготовчі курси в КПІ, але вступили сюди, щоправда, на контракт.

А.: Ми обирали між журналістикою і видавничою справою та редагуванням. Я обрала цю спеціальність, оскільки вона дозволяє бути і журналістом, і редактором, і видавцем.

О.: Для мене тут забагато дисциплін з видавничої справи — я все-таки більш схильна до журналістики і після навчання хочу працювати в періодичному виданні. Сподіваюся, на той час криза скінчиться.

А.: А мені, навпаки, стало зрозуміло, що працювати з книжками та чужими текстами цікавіше, ніж писати самій або працювати в газеті чи журналі. Дуже сподобалось вивчати коректуру, проходити практику у видавництві. Мабуть, буду «класичним» книжковим редактором.

Дар’я Холод, випускниця НТУУ «КПІ» 2009 року, виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду «Сузір’я»:

— Про навчання можу згадати і хороше, і погане. То предмет не подобається, то викладач не так читає… Але я багато чого навчилася у своїх одногрупників, точніше одногрупниць (хлопців до 6 курсу не залишилося жодного). Сьогодні можу сказати, що всі предмети, які нам викладали, коли ще й не знадобилися в роботі, то неодмінно знадобляться. Загалом навчання побудоване так, що після закінчення ви є спеціалістом широкого профілю. А нині, коли у нас часом одна людина в редакції робить усе, — це дуже актуально, особливо в умовах кризи. Я починала як журналіст у журналі «Сузір’я», згодом стала його головним редактором, а нині — виконавчий директор. Тож маю пораду для майбутніх студентів: скільки б викладачі не казали, що ваше головне завдання тепер — навчатися, однаково всю теорію треба перевірити на практиці. Тож намагайтеся поєднувати навчання і роботу.

 Оксана Білик, Кампус 

Просмотры: 2220